«110 вулиць» читать онлайн

Малгожата Гутовська-Адамчик

110 вулиць

110 вулиць

Міхал у своїй улюбленій позі — сильно відхилившись на комп’ютерному кріслі — говорив по телефону. Ноги в здоровенних баскетбольних кросівках 47 розміру (це поки що), які носив і взимку, і влітку, звично закинуті на стіл. Теоретично це сприяло кровообігу. І нібито стимулювало творче мислення, бо найкращі ідеї спадали Міхалові на думку саме в такому положенні, яке в родині Вербицьких зневажливо називали «рагульським». Батьки завзято боролися із цим його надмірним захопленням акробатикою. І на свою користь завжди наводили один і той самий нудний аргумент: крісло перекинеться чи зламається, Міхал гепнеться, розіб’є голову чи скрутить собі в’язи. Доля переобтяженого крісла нікого не цікавила.

Міхал уважав, що в старих надто бурхлива уява. За статистикою, його друзі мали б через одного носити ортопедичний комір. Зрештою, батьків зараз немає вдома й повернуться вони нескоро. Мама, певно, трохи раніше, десь о шостій, батько ближче до дев’ятої, може, десятої. Була майже четверта, тож знущатися над хребтом можна ще досить довго. І не просто довго — на календарі середина червня й за тиждень почнуться канікули!

— ...вітрильний табір у Міколайках, потім із предками до Португалії. «Лісабонська історія», усі діла, ти в курсі. А в серпні — мовний табір у Лондоні... — Міхал із досконало відпрацьованою недбалістю повідомляв другові в слухавку про свої чудові плани.

Вітрильний табір нікого не вразив. Це ж не Wood Camp! Рейтинг у нього однозначно вищий. Та батьки не погодились. Вирішили, що нема чого марнувати час на опанування трюків на скейті. І товариство їх теж бозна-чому не влаштовувало. Інше питання яхти — ексклюзивний спорт на все життя. На щастя, лишалася Португалія. Вона була модна. А після фільму Вендерса ще й трохи снобістична. Ніхто з однокласників там досі не був.

— Листівку? Запросто. Тобі бікіні на тлі моря чи якусь старожитність? Зрештою, сам виберу. Не старшу за двадцять? Окі, я знаю, що старожитності тебе не цікавлять. Чувак, головне, що всі склали. А у вересні покажемо, на що ми здатні.

Тут, власне, мало розпочатися оспівування майбутніх подвигів класу 2-В, як-от: нові теги на останніх незамальованих шматках стін на районі, гамірні вечірки, зірвані на концертах горлянки, баскетбольні перемоги (мають же його взяти до шкільної збірної!) Ех! Життя прекрасне! Особливо, коли попереду канікули! Прекрасне навіть тоді, коли ходиш до школи й отримуєш чергові одиниці! Закінчуючи восьмий клас, Міхал не підозрював, як сильно зміниться його життя. Старі постійно капали на тему іспитів до ліцею, і про те, що він мусить вступити до престижної школи, бо це запорука успіху в дорослому житті. До жодного з першої десятки він не потрапив, натомість опинився тут, у 7XL.

І нормалджан! Навіть краще! Крих, Томан, Пудель, Курка, Покор — де б він ще знайшов таких друзів? Точно не в одному із двадцяти найкращих ліцеїв! Там самі ботани вчаться, зубрили, кар’єристи, щурі, котрі шукають сир у лабіринті й готові продати душу чортові! Отримати п’ятірку для них — ганьба! А Міхал уособлює протилежність ботана. Іноді, досить рідко, він отримує й гарні оцінки, переважно з фізкультури. Врешті школа — це місце, де ти бачишся із друзями, коли немає жодної гулянки. Ким він хоче стати? А Бог його зна! Старі кажуть, що зі зростом 188 см бути йому охоронцем, бо в інших професіях його шанси на успіх такі собі. Не заперечував. Йому своє робити. Він іще всім доведе! Часу попереду багато.