«Тринадцятий місяць у році» читать онлайн

Галина Кирпа

Тринадцятий місяць у році

Вона та, що любить тебе

Передмова

Привіт, юний друже! А ти знаєш Катрусю? Мав би знати. А якщо ні — то знайомся. Вона невеличкого зросту, гарненька, розумна й талановита дівчинка. І хоч їй усього десять років, збіса доросла. Я певен, що ти з нею не тільки познайомишся, але й потоваришуєш.

Катруся любить те, що й ти — книжки, цікаві пригоди, котів, квіти, мурашок, дерева, дощ, метеликів... Метелики теж її люблять, сідають на Катрусю, ніби плутають її із квіткою. Вмощуються навіть на сандалі. Ну, звісно, їм хочеться не тільки літати, але й походити.

А яка у цієї дівчинки вдача? — запитаєш ти. Загалом Катруся добра, весела й не задавака. Вона навіть про себе розповідає з гумором і легкою насмішкою. Іноді розповідає таке, про що інший би змовчав. Та разом з тим Катруся дуже вразлива. Вона тяжко переживає кривду, брехню, зраду. Тоді у неї все падає з рук. Спостерігаючи за старшими людьми, дівчинка рано пізнала таємниці, про які не здогадуються дорослі.

А в чому ж вона така талановита? Передусім — у вірності. Катруся впевнена, що для справжньої дружби треба мати талант. Любляче серце. Адже друг — це той, хто любить тебе.

Я впевнений, що такий талант маєш і ти, юний читачу. Адже ти теж любиш книжки, любиш своїх друзів. Їх у тебе багато, бо друзів ти знаходиш навіть серед героїв тих-таки книжок. Тому маю до тебе прохання. Коли зустрінеш цю дівчинку десь на вулиці чи деінде (а ти її неодмінно зустрінеш), усміхнися до неї. І ти побачиш, як вона теж зацвіте до тебе усмішкою. Чи поведися ще зухваліше — підморгни їй. Адже навіть метелики, які сідали на Катрусю, вміли підморгувати. А хіба ми, люди, гірші?

Василь Шкляр